Росія у вогні. Як Україна наближає перемогу
Україна наполегливо знищує ключові об’єкти промисловості та військово-промислового комплексу Росії, підриваючи тим самим як її економіку, так і спроможність продовжувати війну. Таким нашим здобуткам сприяють наші успіхи у прориві системи ППО противника. Адже вона вже нездатна надійно убезпечувати свою територію. Таким чином у нас з’являється можливість переламати хід бойових дій на нашу користь. І тоді буде можливість відновити мир на умовах України.
Останнім часом суттєво підвищилася ефективність ударів Сил оборони України по нафтогазовій інфраструктурі Росії та об’єктах її військово-промислового комплексу. До того ж Москва, через негативні наслідки військової операції США та Ізраїлю проти Ірану, не змогла скористатись у повній мірі підвищенням світових цін на нафту і газ, щоб відчутно покращити стан російської економіки. До того ж вона зіткнулася з посиленням проблем у виробництві озброєнь, включно з ракетами та порохом і вибухівкою. І хоча це ще не стало переломним у російсько-українській війні на нашу користь, та все ж нас до цього суттєво наближає. Причому, наші успіхи мають не тільки військові, але й воєнно-політичні та економічні наслідки як для України, так і для Росії. Тому це все заслуговує на увагу. Зважаючи на такі результати, можна зробити деякі висновки стосовно передусім України.
Так, завдяки Силам оборони України система ППО Росії зазнала критичних втрат і навіть руйнується, перестаючи бути єдиним цілісним механізмом. Наразі вона може більш-менш надійно захищати лише Москву та прилеглі до неї території. Поза ними навіть критично важливі для Росії об’єкти перебувають під постійною загрозою ракетно-дронових ударів. Надалі такі удари можуть лише зростати, а можливість росіян з забезпечення протиповітряної оборони Росії, навпаки, зменшуватиметься. Це все має об’єктивний характер.
З початку війни Україна знищила понад 1,3 тис. засобів ППО Росії, включно з ЗРК та РЛС ближньої, середньої і далекої дії. Відновити втрати агресор не спроможний, оскільки це значно перевищує його виробничі можливості. Адже для цього необхідні радіоелектронні та інші компоненти, які Росія не виробляє і не може отримати їх з-за кордону в достатній кількості внаслідок західних санкцій. Тому Росія змушена «латати вічка» у своїй системі ППО лише тим, що ще залишилося у неї внаслідок перегрупування сил та засобів із глибини своєї території у західні регіони, а також з одних напрямків на інші. Як результат, зараз тилова зона Росії практично не прикрита. Саме цим можна пояснити влучні удари України по цілям в глибокому тилу Російської Федерації.
Поки що це виконується у вигляді застосування безпілотних літальних апаратів далекої дії. Противник відносно легко збиває БПЛА. Але таке стається щораз менше, в тому числі в одному вильоті. І тому система ППО Росії перевантажується і їй не вдається збити всі засоби повітряного нападу.
А ось Україна навіть нарощує інтенсивність застосування крилатих ракет власного виробництва. Вони можуть нести більш потужний боєзаряд, ніж БПЛА. Крім того, їх швидкість в кілька разів вища. Тому й перехоплювати їх набагато складніше. Основною з українських крилатих ракет вважається «Фламінго». Вона може доправити до цілі близько тони вибухівки.
Незабаром на озброєння ЗСУ надійдуть українські балістичні ракети, які зараз проходять випробування. Це виведе наші ударні можливості на якісно новий рівень, оскільки російська ППО збити їх практично не зможе. Наші балістичні ракети, як мінімум, не поступаються «Искандерам», а російський ЗРК С-400 гірший за американський аналог ЗРК Patriot.
Отож у недалекому майбутньому російське небо для нас відкриється, що спостерігається вже зараз. Саме про це і свідчить вищезгаданий факт різкого підвищення ефективності ударів СОУ по Російській Федерації в березні поточного року. Основні із них були завдані по стратегічно важливих об’єктах нафтогазового і військово-промислового комплексів Росії.
Так, на початку березня внаслідок дронового удару у порту Новоросійськ запалав пошкоджений нафтоналивний термінал «Шесхаріс». Росіяни його частково відремонтували, однак частина потужності вже втрачена. Крім того, в Чорному морі було атаковано танкер, який рухався із порту Новоросійськ з нафтовим вантажем.
До кінця місяця було завдано ще п’ять дронових ударів по порту Усть-Луга та двох ударів по порту Приморськ у Балтійському морі. В Усть-Лузі повністю виведений із ладу газовий термінал компанії «Новатэк». Постраждали всі установки з виробництва і завантаження на танкери скрапленого природного газу. Також зазнали пошкоджень чотири резервуари компанії «Усть-Луга Ойл». В порту Приморськ спалено дві нафтобази. Крім того, пошкоджені два танкери, які стояли для завантаження. В той же час у Середземному морі поблизу територіальних вод Мальти було підірвано підсанкційний російський газовий танкер «Арктик Метагаз». Він був потоплений.
Після того, що сталося у Чорному та Середземному морях, власники та капітани танкерів почали відмовлятися від транспортування південним маршрутом російських нафти і газу. А вартість такого фрахту Росією підвищилось до рекордного рівня у 30 дол. США за барель.
В Балтійському морі стан справ не кращий. Там було заарештовано два російські танкери. Один – Швецією, а другий – Францією. А прем’єр-міністр Великобританії К. Стармер дав дозвіл британським військовим на виконання огляду та затримки підозрілих російських танкерів у акваторіях, що є під юрисдикцією Лондона. При цьому такий посилений тиск на «тіньовий» флот Росії він пояснив однозначно: не допустити, щоб вона отримувала наддоходи від експорту нафти. Адже такі кошти використовуються для фінансування війни проти України.
Постраждала також російська нафтопереробка. В лютому-квітні було атаковано НПЗ «Кинеф» у м. Кіриші Ленінградської області, «Ярославский» у Ярославській області, «Башнефть-Новойл» та «Башнефть-Уфанефтехим» у Башкорстані, «Саратовский» у Саратівській області, «Афипский» та «Тихорецкий» у Краснодарському краї.
Дещо раніше, наприкінці лютого СОУ завдали ракетного удару по «Воткинскому заводу» в Удмуртії, який випускає ракети для ОТРК «Искандер-М». Ракета «Фламінго» повністю знищила ковальсько-штампувальний цех. А минулого місяця під удар ракет Storm Shadow підпав завод мікроелектроніки «Кремний Эл». Підприємство, яке виготовляло компоненти для російської ракетної техніки, практично знищене. Воно було одним із двох таких у Росії. Інших таких у неї немає і вже ніколи не буде. На початку квітня ц.р. там же, у Брянській області, СОУ поцілили по заводу «Стрела», який займається виробництвом компонентів для крилатих ракет.
Нищівних ударів було завдано також і по хімічних підприємствах Росії. Так, в березні втретє з грудня 2025 року було атаковано «Тольятиазот», один з найбільших у світі виробників аміаку з потужністю понад 3 млн тон за рік. Виведено з ладу кілька установок з випуску аміаку, в тому числі колони синтезу, газопровід високого тиску та одне зі сховищ аміаку.
За ним черга настала промислового гіганту АО «Апатит» у Череповці – найкрупнішого у Європі виробника фосфорних добрив та фосфорної і сірчаної кислоти. Вони використовуються також для виробництва вибухівки.
До цього додався ще один виробник компонентів для вибухових речовин – «КуйбышевАзот». Пошкоджено цех сухого аміаку. Дві ракети «Фламінго» влучили і по території заводу «Промсинтез» у місті Чапаєвськ Смоленської області, у якого схоже призначення. На жаль, завдані шкоди не значні, але, як мовиться, все ще попереду.
Окрім згаданих промислових об’єктів, з початку поточного року в тій, чи іншій мірі зазнали пошкоджень «Невинномыский Азот» у Ставропольському краї, аміачне підприємство групи Аркон у Смоленській області та Великому Новгороді, а також аміачні заводи Уралхим в Кіровській області та Дорогобуж – у Смоленській області.
Удари СОУ по об’єктах нафтогазового, хімічного та військово-промислового комплексів Росії не тільки суттєво ускладнюють їх роботу, але і значно негативно позначаються на всій економіці країни, а також зменшують можливості ВПК з виробництва озброєння та військової техніки.
Внаслідок повної або часткової зупинки роботи портів у Балтійському та Чорному морях, вибухів на НПЗ, а також пошкодження самими ж росіянами перекачувальної станції на нафтопроводі «Дружба» поблизу українського міста Броди, Росія втратила понад 40% своєї потужності з експорту нафти. Йдеться щонайменше про два мільйони барелів за добу. Це є досить серйозно позначається на постачанні нафти Росією в її сучасній історії. І сталося саме тоді, коли ціни на нафту зросли до 100 дол. за барель, що дало б їй змогу покращити стан своєї економіки та отримати додаткові ресурси для продовження війни проти України. Як відомо, нафтогазові доходи забезпечують основну частину валютних надходжень до державного бюджету Росії. Тепер вони відчутно зменшені.
Посилення інтенсивності атак України на нафтогазову інфраструктуру Росії співпало з початком весняної посівної кампанії у її південних регіонах. У перших числах березня вона розпочалась у Краснодарському краї, а в середині місяця – у Ростовській області РФ та у Ставропольському краї. Там вже є дефіцит пального. Для запобігання можливому подальшому загостренню цієї проблеми уряд Росії планує відновити заборону на його експорт.
За оцінками російських політиків та економістів, ситуація для Росії з ударами СОУ по її нафтогазовій інфраструктурі у глухому куті. Поки що він є тактичний, але може набути стратегічного та, навіть, геополітичного характеру.
Вкрай складні проблеми виникли у Росії також з виробництвом ракетного озброєння. Через те, що ковальсько-штампувальний цех «Воткинского заводу» зазнав руйнувань, було втрачено можливість виробництва ключових складових ракет для ОТРК «Искандер-М». А внаслідок фактичного знищення заводу «Кремний Эл» російський ВПК недоотримав половини кількості мікросхем, які вироблялися у військових цілях. Це вже призвело до різкого скорочення інтенсивності ракетних ударів росіян по території України.
Атаки БПЛА пошкодили щонайменше 30% потужності з виробництва аміаку в Росії. Поки що на жодному із аміачних заводів робота повністю не припинена. Однак, через їх ремонти та простої Росія втратила сотні тисяч тон аміачної продукції. В наслідок подальших ударів по російському хімпрому обов’язково виникне системний дефіцит у виробництві, що позначиться на випуску військової продукції.
Зменшились можливості ВПК Росії з виробництва пороху та вибухівки. Зараз вона змушена збільшувати обсяги їх придбання у Китаю, що стає додатковим навантаженням для російського бюджету. До речі, КНР продає РФ продукцію військового призначення в кілька разів дорожче, аніж іншим країнам…
А після того, як у України збільшилася кількість крилатих ракет «Фламінго» та з’явилися власні балістичні ракети, ми зможемо остаточно зірвати роботу російської економіки та її військово-промислового комплексу. Україна навіть матиме можливість завдавати ударів по російських центрах ухвалення злочинних рішень, головним із яких є місто Москва. А життя російської столиці буде паралізоване внаслідок руйнування системи електропостачання. Запобігти цьому або завдати адекватних ударів у відповідь Росія не зможе. Як вже згадувалося, компенсувати втрати своєї системи ППО вона нездатна. А далі – ще гірше. І вже найближчим часом агресор втратить можливість виготовляти ракети і БПЛА далекої дії. Заводи з їх випуску будуть знищені. Відновлення промислових потужностей не буде можливе як через нові удари з боку України, так і внаслідок відсутності у Росії необхідного для цього обладнання.
Положення України і Росії різне. Західні партнери України постачають нам засоби ППО. А виробничі потужності українського оборонно-промислового комплексу значною мірою знаходяться на їх території. Тому уразити їх Росії не вдається. Їй же засобів протиповітряної оборони ніхто не надає. А підприємства її ВПК в європейській частині країни вже перебувають в зоні досягнення українських ракет та БПЛА, або незабаром там опиняться.
Всі наведені обставини можна вважати підґрунтям для перемоги України у війні. Або, принаймні, можуть допомагати завершити її на українських умовах. Це вже починають усвідомлювати і в Росії, а дехто з її громадян починає відкрито це визнавати, в тому числі представники середовища Z-пропагандистів. Поки що вони, в основному, критикують лише російське військове командування, яке не може забезпечити країні надійну протиповітряну оборону. Але так чи інакше, це підриває авторитет всього режиму Путіна і послаблює його політичні позиції. Тим же доповнюються зусилля певних російських політико-олігархічних сил, які розгортають компанію з метою усунути його від влади. А ось українські удари доконають його остаточно.
Отже, Україна поступово досягає успіхів у справі перелому ходу війни з Росією на свою користь. Наразі Силам оборони України вже вдалося завдати потужних втрат системі ППО противника, внаслідок чого він вже не спроможний надійно прикривати свою територію.
Такі показники дають змогу СОУ завдавати ударів по ключових галузях російської економіки та її військово-промисловому комплексу. Насамперед маються на увазі нафтогазові інфраструктури Росії та підприємств з виробництва компонентів ракет і вибухівки.
Вдалі дії України підривають економіку та військовий потенціал агресора. Цим знижується його здатність вести далі війну. Натомість з’являється можливість у нашої держави домогтися перемоги, яка може змусити Росію погодитися з українськими умовами закінчення війни.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
